Ми називаємося християнами, бо віруємо в Бога так, як навчив нас Сам Син Божий, Господь наш Ісус Христос. Ось чому, щоби засвідчити нашу віру в Христа, Спасителя нашого, ми носимо на тілі хрест, а під час молитви зображуємо на собі правою рукою знак хреста, тобто осіняємо себе хресним знаменням або хрестимося.
Хресне знамення дає нам велику силу відганяти та перемагати зло і творити добро. Осіняти себе хресним знаменням, чи хреститися, треба на початку молитви, а також при наближенні до усього святого: входячи у храм, прикладаючись до хреста, до ікони тощо. Хреститися слід і в усіх важливих випадках нашого життя: у скруті, в горі, у радості тощо.
Часто, сидячи у вагоні електрички, можна побачити, як перед відправленням потяга дехто з пасажирів хреститься. Такий жест свідчить про велику релігійність людини. Також подорожуючий тим самим просить у Господа для себе й інших пасажирів щасливої дороги. Трохи вбогими на тлі тих, хто хрестяться, виглядають інші. Тішить ще, безперечно, око, коли бачиш із вервечкою в руках старшого чи молодого. Однак у наших електричках здебільшого панують викрики, гамір і безмістовні базікання.
Проходячи чи проїжджаючи мимо храму, а також сакральної споруди (хреста, статуї), не всі християни хрестяться й не роблять поклін головою. Зрозуміло, що усього цього не вимагають церковні канони, але чим духовно багатша людина, світліша й мудріша – в таких ситуаціях завжди хреститься.
Хресне знамення – ворота, через які на віруючих сходить благодать Святого Духа, що перетворює в наших душах земне на небесне. Так учать нас святі Отці Церкви.
Зиновій Бичко, член НСЖУ,
м. Львів