23 серпня у Новодністровську під час урочистостей та нагороджень з нагоди Дня Державного Прапора також були вручені медалі «За вірність заповітам Кобзаря», одну із яких за активну професійну і громадську діяльність, спрямовану на утвердження ідей українства, розвиток освіти, науки, культури, мистецтв і благодійництва, зростання міжнародного авторитету України, популяризацію творчої спадщини Великого Кобзаря отримала фахівець зі зв’язків з громадськістю філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС», кореспондент місцевого часопису «Наша газета. Новодністровськ-ІНФО», член НСЖУ, лауреат обласної премії імені Ольги Кобилянської в номінації «Поезія», дипломант творчого конкурсу імені Анатолія Масловського «Кращі публікації газети „Буковина“» Інна ГОНЧАР, котра, привітавши городян зі святами, щиро поділилася своєю поетичною патріотичною присвятою рідній Україні і зізналася: «Більше 10 років тому писала свої поетичні роздуми-зізнання Кобзареві, брала участь і отримувала призові місця із ними в обласних творчих конкурсах, їх успішно декламували мої учні. Саме тому ця нагорода для мене така цінна і направду дуже дорога!»
Громадську відзнаку – ювілейну медаль «ЗА ВІРНІСТЬ ЗАПОВІТАМ КОБЗАРЯ», яку у 2014 році заснували Український фонд культури, Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка та Громадська організація «КРАЇНА» з нагоди 200 –річчя від дня народження Т. Г. Шевченка, також отримали вчителі Новодністровської гімназії Світлана Миколаївна Лазаренко та Ольга Василівна Процюк.
. . .
Зерно, посіяне Пророком
Природа знову ожива,
Теплом і квітами озветься.
І ось Шевченкові слова
Укотре гріють наше серце.
В минуле сходяться роки,
Нові народжуються люди,
Але Шевченкові рядки
Вестимуть мудрістю повсюди.
І матір, й долю, і село,
Й више́нь заквітчаних окрасу –
Усе життя перенесло
В слова Великого Тараса.
І біль, і сором, горе, жаль,
Гарячий заклик повставати,
Коси дівочої печаль,
Панам прокляття і царату –
Усе це сказано було,
Щоб нам зостатися уроком,
Щоби із ві́ршів ожило
Зерно, посіяне Пророком.
Щоб на оновленій землі
Врага не було, супостата,
Щоби дорослі і малі,
Як він, любили землю-матір.
Тоді розщедряться дощі,
Очистять помисли і душу,
Дерева, квіти і кущі
Її, освітлену, зворушать.
На гору вийде юний цвіт,
Всміхнуться квіти березневі
І принесе весь білий світ
Уклін і шану Кобзареві!
Інна ГОНЧАР