«Поезія — це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими і тим самим необхідна для зближення народів. Будучи відображенням і дзеркалом суспільства, поезія — головний засіб самоствердження і дієвий важіль творчості, прогресу та всезагального розвитку» (Коїтіро Мацуура).
З початку війни Юлія Бондючна написала чимало художніх текстів. З окремою добіркою віршів сьогодні знайомимо наших читачів.
.
«Не стріляйте у Бога – Він зараз над Україною»
.
***
Не пишеться віршів – молиться.
Врозтіч барвисті слова.
Правда таки оголиться
Не раз і не два.
Правда не раз олюдниця
На всі епохи, часи.
Від путінської нелюдниці
Україну, Всевишній, спаси.
.
***
Діти риють окопи.
Серця в них іще зелені.
Бавляться, бо дитинство.
Риють, бо що кому.
Над ними – тривожне небо:
«Гради», ракети шалені.
А з ними – маленький Ісусик,
Хоч світ схожий на тюрму.
Діти риють окопи.
А за вікном весніє,
Хлопи а чи холопи,
НАрід а чи народ?
Діти риють окопи,
А сатана навісніє.
Бавляться тихо діти –
Й найвища це з нагород.
Діти не знають того,
Що закривавивсь вечір,
День знов знекровився. Діти
Зовсім не тим живуть:
Чекають добра і дива,
І подарунків, до речі.
А хліба нема де взяти,
Україну катують, рвуть.
Села й міста спопеляють
Ті, в кого ні святого,
Ті, в кого апетити
Й жилка хижацька орди.
Діти риють окопи.
І що кому до того?
Вседержителю, ти все бачиш,
Прости і спаси від біди.
.
***
Що ж ви, новітні батиї?
Не візьмете стольний Київ.
Орда, зрозуміло, ордою,
А Бог не жартує з бідою.
Для кожного ката й героя
У Господа кара і зброя.
.
***
Знов мовчить схвильована Почайна,
Кривду посадили за столи.
Україно, мріє незвичайна!
Знов неситість, бо ревуть воли.
Знов тремтіння доль і душ тремтіння,
Вражі стражі, що для серця – шок.
Але Боже, мудре провидіння
Із тобою ще із пелюшок.
.
***
Я тебе не можу розлюбити.
З-поміж сотні далечей, доріг
Ти – моє натхнення і обитель,
Перший крок, найперший оберіг.
Ти – надія незглимиба, тайна,
Таємниця всіх століть, епох.
Україно, пісне надзвичайна,
Ти – навіки, бо з тобою Бог.
.
***
Не питай, чом вистудила душу,
Але промінь теплий на щоці.
Бо живу. Живу тому, що мушу.
«Треба», – кажуть Божі посланці.
Не питай, чому не оніміла.
Он дерева віти розп’яли.
В небі – сонця усмішка несміла
До людей, до степу, ковили.
.
***
Тяжко жити натверезо.
Що не крок – то шах, то мат.
Кожен день – немов по лезу.
Не поможе автомат.
Вміти зупиняти повінь,
Вміти зупиняти гнів
Треба всім, хто певен, повен
Сподівань, як на синів.
.
***
В час, коли всі тіні тихо сплять,
Ще покажеш світові й кумиру,
Що країна ти – добра і миру,
А вони – терору і проклять.
Візьме знов на кпини ворогів
Навіть місяць срібний, круторогий.
Діти всі повернуться з дороги,
З обріїв і далей, всіх шляхів.
Й Бог тоді вершитиме суди.
Правда-мста відродиться із тліну.
Я тебе молю, прошу уклінно:
Перейди це пекло, перейди.
.
***
Закордони не замінять дому,
Отчу хату, Батьківщину, край.
Істину цю, давню і відому,
Бережи і серденька не край.
Вийдуть в поле вранішні тумани,
Вкутають берези без вини.
Не сумуй, що скрута, мо’, нагряне,
Краще ім’я Боже спом’яни.
Викохають мрії нам грядуще.
Молитовно втішиться душа.
Я тебе люблю щоразу дужче,
Калинову, навіть без гроша.
.
***
Закликання дощів,
Закликання святкової миті.
Заклинання плачів,
Перецвілої далини.
Вірю ще в силачів,
Але ці ідеали – розмиті.
Не терплю палачів,
Бо нема в них провини-вини.
Тобто є, але їм
Вона ніби чужа, не знайома.
Кат – це кат, у стократ,
Вкотре впевнююсь в їхніх ділах.
Чи моїм, чи твоїм,
Але істина стане відома, –
Чи то син, чи то брат,
Чи то Бог, чи для когось – Аллах.
.
***
Божечку Всемогутній,
Ти – наша втіха, рентген.
Зроби, щоб сміялись на кутні
Ті, в кого орківський ген.
Все їхнє зло – шарудіння
У Твоїх сильних руках.
Дай нам терпцю й провидіння.
Хай буде ворогу крах.
.
***
А дні – як затяті бандити.
І слово – не потайне.
Стараюся не осудити.
І ви не судіть мене.
Чекайте, всесвітні екрани:
Гряде вже доба добра.
Пора бинтувати рани,
Людини й стеблини, пера.
.
***
Дякую, Вседержителю.
Дякую за покров.
Тяжко хоч східному жителю,
Ллється невинна кров.
Але у тебе вірують.
Вірую: сохрани
І заступи від звіра чуть.
Щоб не було більш війни.
.
***
Світлу, безхмарну вись
Випросимо, так, вимолим
Наперекір всім символам.
Чуєш, то озовись.
Словом, гарматою чи
Серцем, котре із вирію
(В ньому окопи вирию).
Плаче душа, не мовчи.
.
***
Навчи мене, Боже, молитися,
Щоб чули Земля і рілля.
Навчи мене, Боже, не злитися
На ворога і журавля.
Навчи в рідний край повертатися
З далеких і ближніх доріг
І знати: у світі цім втрата вся –
У слові «гріх».
.
***
Хай орел двоглавий не клює.
Зло нехай не лізе на поруки.
Круки хай не просяться на руки.
Українці ми, в нас воля є.
Воля, сила духу, міць і гарт.
Вистраждана, але неподільна
Україна – Біблія настільна.
Що ж бо ворог проти неї варт?
.
***
Якщо знов буде тиша тиш
Поглинати мою Україну,
Боже рідний, чи ти простИш
Цю байдужість нечураїну?
І якщо ще кремлівське зло
Потривожить твою десницю,
Наче птах, під своє крило
Нас візьми й засвіти громницю.
Од лукавого одведи,
Просвіти, захисти, помилуй.
Хай не знають ніколи біди
Юнаки, що кохають милу.
Хай не бачать ніколи біди
Ні Дніпро, ні старечі кручі.
Боже праведний, відведи
Від гріха, бо реве Ревучий.
.
***
Ця весна навчила нас молитися,
Вірити у Бога і святих.
Хоч вона і кровію промита вся,
Серце в неї – з ніжних, золотих.
Ця весна навчила сподіватися
На любов, на світло, на добро.
Що прозріє вже нарешті «вата» вся
Й чисту правду розповість перо.
Ця весна навчила виживати люд
В бомбосховищах та укриттях,
Щоб полуда спала із усіх полуд:
Декому, мов кістка, наший стяг.
.
***
Не стріляйте у Бога, бо Він зараз над Україною.
Не стріляйте у Того, хто є всіх і всього Творцем.
Хто стріляє у Бога, приречений стати мерцем.
Не робіть своїх душ лютим пеклом, страшною руїною.
Що жило у віках, в поколіннях щемливою мрією,
Що тягнулось до світла, як перша весняна трава,
Не здолає ніяка хижацька, кремлівська Москва.
Не стріляйте у Бога. Він зараз разом із Марією.
Не стріляйте у Того, хто знає вас із сотворіння,
Хто вдихнув у вас дух, ви Його – кожен видих і вдих.
Бо всі кулі поверне назад вірний Архістратиг –
Усіх воїнств небесних глава й вас позбавить коріння.
Не робіть своїх душ лютим пеклом, страшною руїною.
Не стріляйте у Бога – Він зараз над Україною.