11 квітня 2023 року у музеї «Літературне Придніпров’я» відбувся вечір пам’яті відомого українського поета Віктора Коржа, якому 15 квітня цього року виповнилося б 85.
Ціла генерація дніпровських поетів 1970-2000-х років називає його своїм вчителем і завдячує йому безцінними уроками поетичної майстерності і зрілості.
Упродовж багатьох років він напружено і плідно працював на ниві української поезії. Він є автором 13 поетичних книг, лауреатом літературної премії ім. А. Малишка, міжнародної літературно-мистецької премії ім. Г. Сковороди.
«Переповідаючи заповідальну епітафію нашого славетного мандрівного філософа Сковороди «Світ ловив мене, та не піймав», кажу: «Світ ловив мене і піймав на слові». Це слово – Поезія»: говорив Корж.
Поезія завжди була для Віктора Коржа чистою силою, надійним оберегом від усілякого зла. Його поетичний світ – багатий і тривожний. Кожна збірка поета має неповторне звучання і є свідченням майстерного володіння словом. Про що б не писав Віктор Корж він завжди піднімається до широкого художнього узагальнення, уміє надати масштабності своїм творам.
Література, як вважав Віктор Корж, ніколи не повинна відступати від головної мети – вивищувати ідеали добра, світла та істини.
Пошуки істини зрідні пошукам призначення поета, його власної ролі, власного місця в поезії. «Я знаю своє місце в поезії»,– заявляв поет.
Кожен поет, до певної міри, в своїй творчості зображує себе. Творчість Коржа свідчить про його велику відповідальність перед часом і своїм народом, перед сьогоднішнім і майбутнім, а ще – відповідальність перед словом. Про це під час заходу говорили ті, хто знав і товаришував із Віктором Коржем – члени НСПУ Анатолій Шкляр, Оксана Ігнатенко, Сергій Бурлаков, Олександр Твердохліб, Віктор Начинаняний.
Серцем мовлене поетичне слово «здатне творити дива з людською душею. Відроджувати мертву, навіть болотяну вже, субстанцію душі». «Не вір очам, а тільки серцю вір». З такими словами звернувся уві сні до поета кобзар Вересай. Так, Віктор Корж умів бачити серцем, проникати в суть явища, події. «Душа залишає лиш сутнє, без вступів, тлумачень і речень – отак добирає майбутнє для себе лише доречне». І ми бачимо, що осмислене поетом має значення і для нас, читачів. А значить – це і є справжня поезія.
Світлана Мартинова,
старша наукова співробітниця музею
«Літературне Придніпров’я»
