Невеличкі паперові квитанції, на одній стороні яких був малюнок, текст, орнамент, інколи дата, на багатьох текст — «На бойовий фонд УПА» (або «ОУН»). Звідси скорочена назва цих грошових знаків — «бофони», яка потім трансформувалась у «біфони» або «бифони». Малюнки й тексти на них були різні, але на всіх бачимо герб ОУН-УПА — тризуб.
Виготовляли бофони у кожній військовій окрузі. Кількість залежала від потреби. Розповсюджували бофони уповноважені від повстанських підрозділів серед місцевого населення, таким чином отримуючи загальнообов’язкові державні гроші тих урядів, на території яких діяли загони УПА: німецькі марки, польські злоті, румунські леї, радянські рублі, У радянський час, коли у селах лютували війська НКВС, було вкрай небезпечно тримати бофони. За розповсюдження або зберігання їх судили як «бандпосібника» на 10—15 років. Бувало, щоби не накликати біди на своїх односельчан, уповноважені УПА, видаючи бофони, просили знищувати їх. Тому тепер їх важко дістати. Через це про бофони ми дізналися тільки в 1968 році з американського каталогу.
Перші випуски бофонів на Тернопільщині були гарно віддруковані. Знаки у 200 карбованців з’явилися в 1944—1945 роках. Дата на них не проставлена, бо їх використовували лише рік. У центрі купюри був малюнок: на передньому плані зображено трьох повстанців, видно прапор з емблемою УПА. Зверху в колі тризуб, навколо слова: «За Україну, за волю, за народ». Внизу напис великими літерами «УПА» і меншими «На бойовий фонд».
Автор цього знака та всієї серії — відомий художник Ніл Хасевич. Він у глибокому підпіллі на Волині на початку 40-х років створив художню школу, де навчав талановиту молодь мистецтву. Він же виготовляв проекти орденів і медалей для членів УПА та учасників українського революційного підпілля.
Пізніше випустили бофони номіналом 500 крб. У центрі був зображений стрілець з радянським автоматом у літній формі, навколо якого текст: «На бойовий фонд», нижче великими літерами був напис «УПА». Зверху – цифри «500 крб.», а справа над ними рукою проставлено «5». Це дає можливість здогадатися, що випущені ці бофони були влітку 1947 року. Саме цей
знак використовували після проведення в СРСР грошової реформи грудня 1947 року. Той, хто їх розповсюджував, проставив рукою цифру «5», хоча після реформи треба було ставити «50 крб.», адже нові банкноти обмінювались на старі за курсом 1 до 10. З цієї ж серії є бофони у 100 крб. з постаттю повстанця, під яким було написано «Воля» і рукою зроблений напис «10 крб.».
Наступні випуски бофонів припадають на кінець 1940-х і початок 1950-х років. Зі зміною тактики та стратегії дій ОУН-УПА змінилось дещо в оформленні. Це видно із серії номіналами у 50 і 100 карбованців. На 100 крб. зверху знака в рамці читаємо «За УССД!», на них зображено тризуб у сонячному сяйві, нижче схрещені радянський автомат і козацька шабля. Внизу зліва бачимо літери «Р» [революційний] і справа — «Ф» [фонд]. У центрі напис — 50 [або 100] карбованців.
Уже із середини 40-х років на бофонах УПА не писали їх еквівалент у злотих, марках чи карбованцях. Це робилося з метою полегшення розрахунків із населенням тих держав, де в обігу були різні назви валют. Як відомо, повстанці переходили з однієї території на іншу. На останніх знаках щезають написи «УПА», а з’являються тільки «ОУН», хоча емблема УПА залишається. Бофон з датою «1950 рік» створений під впливом Ніла Хасевича, мабуть, його учнем. Зверху текст: «За Українську Самостійну Соборну Державу!» У центрі — зображення трьох воїнів. Справа — часів Ру-си-України, зліва — запорожець з рушницею, у центрі спереду — стрілець УПА з автоматом.
Знак, датований 1929-1952 рр. унікальний. Перша дата на ньому вказує на заснування ОУН, друга; свідчить про те, що і в 1952. Році діяли загони ОУН-УПА. На цих бофонах є невеличкий знак, у центрі якого зображені стрільці УПА, їх обличчя спрямовані на Захід. Випуск бофона присвячений 23-ій річниці заснування ОУН. Ці бофони унікальні з двох причин: по-перше, як історичний документ свідчить, що ще в 1952 році діяли загони УПА і підпілля ОУН, а радянська пропаганда вказувала на протилежне. По-друге, автор цього бофона Ніл Хасевич. За одним із свідчень, він загинув на початку 1950 року.
Ярослав ДЗІСЯК, історик.
м. Чортків.