Межа людської добропорядності є, але чи є межа людської підлості? Підлості однієї особини чи багатьох осіб – немає різниці. Живемо у звироднілому суспільстві у гріхах і ненависті, іншими словами – нижчому вкрай. Себелюбство та чванькуватість беруть гору скрізь: у чиновницьких кабінетах, побуті та на виробництві.
Живемо у суспільстві бандюковичів, пропийдуш та повій і хтозна скільки ще житимемо. І чимось зарадити цій хворобі немає змоги, бо до влади, за невеликим винятком, завжди й скрізь рвуться бездари або люди, що хочуть мати від неї якийсь зиск. Влада – то велике корито, у якому за будь-яких умов знайдеться сякий-такий харч. А простолюдцям що з того? Велика дуля з маком та пастернаком.
Революціонізується нині вся Україна, але українську мову і далі безчестять “регіонали”-владоможці у містах в Східній Україні, і теде і тепе. А на політичному олімпі в столиці безлад: вже кілька місяців не працює Верховна Рада, але урядовцям наплювати на вимоги об’єднаної опозиції, вони створили у парламенті свою коаліцію, кожен член якої норовить виторгувати для себе і своїх сопартійців найкраще місце “під сонцем”.
А у Чорткові тим часом вже кілька осіб, хоч до виборів – «як звідси до неба», приміряють до свого стану «краватку» міського голови, обіцяють потайки окремим жителям міста ріжні блага – так жартувати, думаємо собі, із чортківчанами небезпечно, бо ганьби потім можна не обібратися і до початку виборної компанії «не доїхати».
Може і логіка у тому є якась – не встигнемо навіть озирнутися, як нас очікуватимуть нові вибори: і президента, і депутатів до місцевих рад. Але сподіваюсь, що чортківчани будуть дуже обачними, не захочуть “протягувати” у ради різних рівнів людей, які “сколотили” свої статки на хитромудрих бізнесових схемах та махінаціях, брехні, черстводухості та злорадстві. Кожну кандидатуру будемо роздивлятися під збільшуваним склом, може тоді вже добра та гараздів у наших оселях побільшає і запанує християнський мир та спокій.
Володимир Погорецький.