Ще на початку 2009 року у деяких місцевих ЗМІ прокотилася інформація про те, що у с. Ягільниця Чортківського району, до сторіччя від дня народження славного сина України, провідника ОУН Степана Бандери, який деякий час жив у цьому селі, відкрито кімнату-музей його світлої пам’яті.

Справді, на проборстві в отця Володимира Антоновича у 1919 році проживав Степан Бандера та навчався у місцевій школі. На той час батько майбутнього героя – отець Андрій Бандера був діючим капеланом в Українській Галицькій Армії (УГА), тому дітей відправили на Тернопільщину.  Будівля колишнього проборства у Ягільниці збереглася і донині. Свого часу це був будинок спеціаліста – такий свого роду чвурак із сутеринами недалеко від центральної дороги.

Голова місцевого осередку Конгресу Українських Націоналістів Михайло Скрипка, визнаючи високе виховне значення у вихованні молодих патріотів, узявся власними силами облаштовувати кімнату-музей у даному будинку.

Пан Михайло зібрав меблі, що відтворюють той період часу, коли жив Степан Бандера. Михайлу Скрипці вдалося віднайти тогочасні крісла, стіл, шафу з лядами, креденс та певні церковні атрибути церкви, у якій відправляв Богослужіння отець Володимир Антонович.

Але незрозуміло чому, після того, як було урочисто відкрито кімнату-музей у Ягільниці Українському Герою, про музейну кімнату ніякої згадки у друкованих засобах масової інформації більше не появлялось.  Вчора, наприклад, я зателефонував до колег-журналістів з районної газети, розпитував про його графік роботи, облаштування, перспективу розвитку, але ніхто з них мені на ці поставлені питання не міг дати відповіді. Тоді я зателефонував до Михайла Скрипника, допікав його тими самими питаннями, що й журналістів, але він відмовився на жодне з них давати якусь відповідь/коментар, тільки вимовив скупу фразу, що зараз у музеї триває реконструкція. «Усі питання, – сказав чоловік, – адресуйте директору Чортківського краєзнавчого музею Яромиру Чорпіті, наш музей є його філіалом». Поспілкувався після того я ще з деякими ягільничанами, які про музей у їхньому селі щось чули, але й гадки не мають, що сьогодні діється у тому музейному господарстві. Підозріваю, що ця реконструкція у кімнаті-музею ім. Степана Бандери триває у Ягільниці вже не один місяць і триватиме, як кажуть у народі:  до «святого ніґди», звісно, якщо ми соборно про це  мовчатимемо.

Володимир Погорецький