Один з ланцюжків зв’язкових УПА на Чортківщині починався із с. Полівці, від Володимири Погорецької (Вербички). Далі йшов у Джурин до Марії Стадник (Калини), потім до Рузі Остапів (Берізки, Сестри) в Слобідку-Джуринську, Марії Штепи (Тополі) у Ромашівку.
Найменшою з-поміж дівчат ростом була Марійка Крайча (Квітка) зі Дзвиняча. Усі були підпорядковані Марії Штепі. Нині вже душі багатьох героїнь тієї визвольної боротьби перебувають у Божий обителі. Залишилась Марія Штепа, котра самотою доживає у чортківському «Карітасі», яку часто-густо не розуміють чортківські «хлюні», встеляючи її життєву стезю колючим терням, хоч і сліду її не вартують. Ця жінка-борець залишить після себе неоціненний скарб: два пам’ятники у Білобожниці, кімнату-музей, спогади зафіксовані у книжках і видані на свою мізерну пенсію.