Кароль-Еміль Францоз народився 25 жовтня 1848 р. в м. Чорткові, в сім’ї лікаря. Він був останньою дитиною в сім’ї, її улюбленцем і виховувався в дусі просвітництва, німцем іудейської віри. Першою вчителькою була няня Марія, яка навчила його української і польської мов, ознайомлювала з українськими піснями, казками, легендами і прислів’ями, що мали неабиякий вплив на майбутню письменницьку діяльність.
Батьки найняли для нього приватного вчителя Генріха Вільда, який вчив свого юного учня не лише писати, читати і рахувати, а й водночас прищеплював любов до свободи і ненависть до гнобителів. Після смерті вчителя К.-Е. Францоз вступив у школу римо-католицького монастиря Домініканів у Чорткові.
Після смерті батька (1859 р.) мати відвезла Кароля-Еміля в Чернівці, на навчання до німецької гімназії. Вже з 14-річного віку хлопець самостійно заробляв на своє утримання репетиторством та гонорарами за опубліковані новели, статті, рецензії на книги у газетах і журналах.
У серпні 1867 р. він склав випускні іспити в гімназії і вступив на правничий факультет Віденського університету. Згодом навчався у Грацькому університеті. І одночасно працював кореспондентом у журналі «Нова вільна преса», кореспондентом і редактором «Пештер журналу» і фейлетоністом «Пештер Льлуолд» під псевдонімом Ганс Фраймунд. У 1872 р. закінчив університет, але до виконання юридичної практики не приступав, бо поринув у журналістику і став вільним письменником. У 1874 – 1876 рр. був журналістом в Європі та на Сході.
Його перші новели з’явилися друком у 1873 р. в журналі «Нова вільна преса», інших журналах і газетах, а згодом були надруковані в першому та другому томах його книги «З Напів-Азії» (1876) та «Євреї з Барнова» (так у книзі назвав автор родинне місто Чортків).
Вихід друком збірки «Євреї з Барнова» у Штутгарті в 1876 р. і двотомника «З Дону до Дунаю» принесли йому визнання і славу талановитого письменника. У 1894 р. його збірка «Євреї з Барнова» була перевидана і перекладена на 16 мов.
З 1886 р. і до смерті К.-Е. Францоз редагував літературний двотижневик «Німецька поезія». В останні роки життя К.-Е. Францоз звертався більше до літературної критики і літературних досліджень (літературознавчі статті «Українці та їх співець» (1877), «Література українців» (1889), «Українські поети» (1889)), сприяв молодим поетам у дослідженні літератури країн Карпатського регіону.
Помер К.-Е. Францоз 28 січня 1904 р., похований у Берліні.