Сиве минуле… воно завжди оповите невідомим та таємничим. Ще здавна, в усіх країнах, фортифіційні споруди манили до своїх стін істориків, краєзнавців та дослідників, аби розгадати клубок задок. котрі розчинилися у стінах фортець. Чого лише вартують замки нашого краю – заручені у цупких обіймах часу, зберігають у глибоких надрах до яких нікому немає доступу свої таємниці. Лише народна пам’ять у легендах і переказах казково оповідає про заховані у них скарби. Чимало таких оповідань чутно довкола підземель замків нашого краю – Чорткова, Ягільниці, Колиндян. З захопленням можна слухати розповіді про те, як з Чортківського замку ведуть таємні ходи до фортець Теребовлі, Ягільниці. Кам’янець-Подільського; до костелу кармелітів, через річку Серет та палацу Гольських. Ягільницька твердиня сполучається фортецею у Червоному біля Ниркова Заліщицького р-ну; замок у Колиндянах (у середині XIX ст. перебудований на палац) з’єднувався з Камянець-Подільським, неподалік, за кілька кілометрів у лісі з “цегольнею” (насправді давньоруське городище ХІІІ ст). Свого часу підземелля Колиндян і Ягільниці були надійним притулком воякам УПА.
На превеликий жаль, підземні ходи, що існували у замках, не могли бути такими багатокілометровими, про що неодноразово писалося у пресі. Будівництво кам’яних фортифікаційних споруд на теренах нашого краю з різними перебудовами, переоблаштуван- нями велися впродовж ХVІ-ХVІІ століть. У наступному ХVІIст., з розвитком військової науки і техніки вони втратили своє страте-гічне значення. Сюди слід врахувати такі фактори, як часті військові конфлікти, коли фортеця переходила від одного власника до іншого – займатися ними не було часу. А для прокладання підземних ходів потрібно задіяти значну кількість людей, але зважаючи на складну демографічну ситуацію, пов’язаною із високою смертністю населення. часті епідемії та війни – не могли забезпечити достатньої кількості простих робітників та спеціалістів (каменярі, муляри).
Наука у той час не досягла високого рівня. Для прокладання підземних тунелів має бути відповідне обладнання, щоб робити точні математичні розрахунки і виміри, щоб складати карти і схеми місцевості (картографія і геодезія як наука склалася лише в ХІХст.); врахувати геоморфний склад землі і напластувань (геологія також сформувалася у XIX ст). На значну віддаль прокладатися підземні ходи також не могли, адже мала б бути задіяна техніка, якої тоді не існувало, а складалася з кайла, лопати, тачок і кінської підводи.
До підземних ходів помилково відносять весь комплекс спо-руд, що розташований всередині під самим замком, який виконував унітарну функцію. До прикладу; це такі комплекси різного застосу-вання: льохи для довготривалого зберігання продуктів харчування, випивки; камери для ув’язнених: арсенали зберігання зброї, пороху військової амуніції, трофеїв: котельня для обігріву житлових споруд у зимову та холодну пору року: архів, у якому зберігалися актові і боргові книги, документи, щоденні записи, кореспонденція: таємна кімната власника замку. Не заперечую, що підземні холи існували, але був один або кілька і, як правило, сягали вони на незначну відстань, щоб у разі небезпеки власники замку могли ними скористатися втечею. Знали про них лише обмежене коло людей. Та підземні ходи були далеко не у всіх замках.
Часто у населених пунктах можна спостерігати провалля у землі, які інтуїтивно включають до лабіринтів підземель фортець, сприймаючи тим самим бажане за дійсне. Спростовуючи хибну уяву хочу зазначити, що Чортків, Ягільниця, Колиндян, починаючи з середньовіччя, інтенсивно наввипередки один перед одним роз-вивалися зі своєю економічною інфраструктурою. Заможна частина містечка володіла нерухомістю, мала свої статки, мануфактури, цехи, крамниці. Для зберігання продукції, запасів харчування, майна – служили пивниці та величезні льохи, що водночас були складами. З плином часу змінювалися власники, містечка перео- блаштовувалися – старі будови нищилися, з’являлися нові, а під- земелля залишалися забутими і закинутими. З роками вони дають про себе знати, коли аркові склепіння, не витримуючи навантаження, руйнуються.
У Чорткові, в старій частині міста, були розгалужені тунелі, що прокладені вздовж вулиць. Застосовувалися, як каналізаційні стоки щоб не було засмічування території, що могло спричинити збудники різних інфекційних хвороб що були звичним явищем у давнину. Вони виводилися у бік річки старанно чистилися і доглядалися. Лише у XX столітті під час двох воєн, вони зруйнувалися. засмітилися і були залишені напризволяще. Помилково відносять їх, до підземель замку, хоча застосовування їхнє було цілком інше.
Окремі підземні сполучення, що не мали жодного відношення до замку мав палац Гольських, костел кармелітів, стара синагога у Чорткові, але відшука їх ускладнює багато чинник Одна із них – відсутність архіви даних, бо при будівництві об’єктів у той час не велося документації – а це ускладнює пошукові роботи. Хоча багатокілометрові тунелі існують, ось на півдні Україні є подібні катакомби, у яких добували камінь-вапняк. Використання цих штолень розпочато ще з V тисячоліття до н.е. тривали до недавнього часу.
Володимир Добрянський,
археолог