В обласному музеї Б. Лепкого м. Бережани проведено годину пам’яті «Видиш, брате мій…» – до 74-ї річниці відходу у вічність видатного поета, прозаїка, науковця, художника, громадського діяча, вірного сина України Богдана Лепкого.
Автор безсмертних «Журавлів», Син Золотого Поділля, наш славний земляк, учень і вчитель Бережанської гімназії Б. Лепкий (нар. 9 листопада 1872 р. у священичій родині на Поділлі, на х. Кривеньке біля с. Крегулець на Тернопіллі) відійшов у вічність 21 липня 1941 року у м. Краків (Польща), куди переїхав із сім’єю після початку Другої світової війни, 23 вересня 1939 р. Похований у Кракові на Раковицькому цвинтарі у гробівці свого товариша Ігнатія Шайдзіцького. На надгробку є напис українською мовою “Богдан Лепкий поет”. Тут у 1972 р. встановлено барельєф письменника (скульптор Григор Пецух). Ім’ям Лепкого було названо одну з вулиць міста Кракова (на жаль, вулицю перейменували…).
Як відомо, Б. Лепкий приятелював із письменниками В. Стефаником, В. Орканом, С. Яричевським, М. Яцківим, О. Луцьким, М. Вороним, художниками М. Бойчуком, І. Трушем, О. Новаківським та ін. Листувався з І. Франком, М. Коцюбинським, О. Барвінським, В. Гнатюком, В. Щуратом, З. Кузелею, М. Кічурою, Ольгою Кобилянською, Оленою Кисілевською та ін. Твори видатного письменника, українського інтелекту й патріотизму, що підносять національний дух українців світу, перекладені польською, російською, чеською, німецькою, англійською, угорською, сербською, португальською та іншими мовами.
За словами Лідії Купчик, Богдан Лепкий – «вельми багатогранна особистість, оскільки він – поет і письменник, художник і мистецтвознавець, дослідник літературних процесів і перекладач, автор текстів численних музичних творів і теоретик феномену Українського Січового Стрілецтва, видатний педагог і активний громадський діяч. Отакими є іпостасі цього видатного українця, ім’я і твори якого в совєтські часи були строго заборонені, і в наш час це ім’я надто мало згадується й недостатньо пошановується. А це – величний зразок українського інтелекту й гідної постави українця-патріота. Ім’я його – Богдан Лепкий… Захоплюючись Богданом Лепким як видатним письменником, науковцем, педагогом і громадським діячем, треба пам’ятати, що разом з тим він не покидав і пензля, малював картини, вивчав історію мистецтва, популяризував доробок українських митців, допомагав їм морально і матеріально. У нього була мрія, яку вдалося здійснити лише частково – «написати пензлем історію України».
У 1943 р. побачила світ книга “Богдан Лепкий 1872 – 1941: Збірник у пошану пам’яті поета” (Краків – Львів: Українське Видавництво). Важливо, що автографи Б. Лепкого зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України, Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника та інших державних установах. Основна частина архіву довгий час була за кордоном. Із 1965 року, після сина Богдана Лепкого Ростислава, єдиний опікуном цього зібрання став племінник Б. Лепкого сл. п. доктор Р. Смик, котрий привіз цю неоціненну спадщину письменника зі США в Україну, зокрема в музей Б.Лепкого м. Бережани.
Учасники заходу, серед яких були лауреати Всеукраїнської премії ім. Братів Лепких Надія Волинець, Надія Дирда, Ярослава Мазурак, Богдан Тихий), представники музеїв, бібліотек, шкіл та інших установ, жителі міста, поклали квіти до пам’ятника письменнику і разом заспівали «Чуєш, брате мій…».
Запаливши свічку пам’яті, працівники музею Б. Лепкого і всі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять видатного поета, знаних лепкознавців, сподвижників його слова Р. Смика, Ф. Погребенника, Р. Гром’яка, В. Подуфалого, Т. Пришляка, І. Герети, З. Мігоцького, Я. Крука, Є. Безкоровайного, Б. Бастюка та інших.
Про життя і творчість Б. Лепкого – одну з вершинних постатей в історії українського красного письменства й культури, популяризацію його імені й актуальність творів говорили старший науковий співробітник музею, ведуча заходу Наталія Стрілець, провідний зберігач фондів музею Надія Дирда, учений секретар ДІАЗ, заслужений працівник культури України Надія Волинець, заступник директора ДІАЗ, краєзнавець Богдан Тихий, старший науковий співробітник музею книги Ярослава Мазурак, художній керівник тріо «Лілея» Наталія Марценюк, керівник БМГО «Рідне місто», нині мобілізований Володимир Якимів, колишня працівниця музею, художниця Тетяна Тремба.
Надія Дирда зокрема подала цікаву інформацію про деякі експонати музею, художні роботи лепківської тематики. Картина Анатолія Покотюка з м. Сокаль Львівської області «Чуєш, брате, мій…» (інтарсія, різьба по дереву, 2000 р.) з’явилася в експозиції на 5-літній ювілей музею. У ній вкладено капсулу з грудочками землі з місць юності та дитинства Б. Лепкого, з могили поета у Кракові та з музею «Людина. Земля. Всесвіт» (м. Сокаль), де популяризується творчість Співця Золотого Поділля. Привертає увагу й напис: «Нехай образ Великого Українця Богдана Лепкого благословляє, підтримує та оберігає Вас!». Цінними експонатами є й емалі (11 робіт) світлої пам’яті художника, краєзнавця, лепкознавця Зіновія Мігоцького, якими він ілюстрував поезії та книгу спогадів «Казка мойого життя» Б. Лепкого. Оригінальний портрет Богдана Лепкого (власна робота) представив краєзнавець, поет, художник Богдан Тихий. Учасники дійства ділилися спогадами про створення музею, який цьогоріч у серпні відзначає 20-літній ювілей, розказували про здобутки на ниві популяризації творчості Б. Лепкого, про незабутні дійства у честь поета, численні творчі зустрічі, презентації, вечори, екскурсії, поїздки на його могилу в Краків і т.д. Юна бережанка, співачка Люда Кадиляк виконала пісні «Бережани, ах, які…», «На чужині» й прочитала зворушливі поезії автора безсмертних «Журавлів».
Відвідувачі мали можливість оглянути книжково-ілюстративну виставку «Як в чужині умру, то згадайте мене», на якій представлено збірки творів Б. Лепкого, клепсидру про смерть поета, ксерокопії некрологів та поминальних промов на похороні з газети «Краківські вісті», монографії лепкознавців М. Сивіцького, Надії Білик, книги Романа Коритка «Від передгроззя до громовиці» та «В кігтях чужого орла», в яких описано останні роки життя Б. Лепкого, антологію «Високе небо Богдана Лепкого», видану музеєм до 60-ліття пам’яті письменника.
Тетяна Бідзіля, м. Бережани.
Фото автора
