Він, цей оберіг, іменований у народі дідухом і встановлюваний в часі різдвяно-новорічних свят на найшанованішому місці в оселі – покутті, здавна приносив у родину святковий настрій, затишок і символізував добрий урожай, мир і злагоду, достаток у домі.
Нині повертаємося до отчих традицій. А майстровиті руки в`яжуть-плетуть ті одвічні обереги роду. В с. Бичківці, до прикладу, кажуть, десь до 50 хат роблять дідухи. Поміж тих майстринь і Галина Слоїк. У селі вона в невістках, родом зі с. Тудорів, що на Гусятинщині. Вже три зими у передріздвяний піст береться 31-літня жінка за лаштування дідухів. Допомагає їй і чоловікова мати, Дарія Слоїк. Майстриня зазначає, що кожне з її творінь неповторне й до кожного прикладає душу, немов до окремих дітей. Солома на дідухи має йти особлива – «щоби було майже зерно». Сплітається колосся пшениці та вівса, ячменю, пагінці льону… А ось Ганна Кіт, 53-річна майстриня, каже, льон підфарбовує, щоб аж мінився, додає громовик і страхополох – неодмінні обереги, а ще – волошки. І п. Ганна має помічницю – то її 33-літня донька Оксана. Зазначає жінка, що зачинає плести дідуха неодмінно з молитвою. І – дістає тоді простір її фантазія. Останньому в часі, каже, прикрасила три «ніжки» трьома пучками пшениці, щоб оздобити. Щоб оселився він у чиїйсь оселі на тепло, добробут і злагоду.