Напередодні дня Св. Миколая, у Тернополі, в прес-клубі видавничого дому «Вільне життя», відбулася презентація поетичної збірки «Подяка Богу», упорядником якої є Надія Кулик, громадська діячка, вчителька, поетеса, учасниця обласного літоб’єднання.
Літературним епіграфом цього заходу, можна так сказати, було вручення головним редактором журналу “Літературний Тернопіль” Богданом Мельничуком і головою Тернопільської ОО НСПУ Євгеном Безкоровайним низку грамот і премій (з різних номінацій) авторам літературно-мистецького та громадсько-політичного часопису «Літературний Тернопіль». Презентація книги розпочалася із благословенням священиків, один з яких – капелан наших військовиків, на мистецькому заході він був і в рясі, і в уніформі. Дійство було доволі насичене. Поміж авторськими читаннями звучали музичні виступи. Тематика поетичних і пісенних виступів в більшості апелювала до індивідуальних подяк, вдячності за національну ідентифікацію (за те, що українець), прохань-молитов за кращу долю народу України. Певною мірою це входить у суперечливість із текстами Святого Письма, де є один богообраний народ, представник якого очолює парламент України, і не тільки він. Люди надають надто багато людських рис надлюдському буттю, цим самим гріховно приземлюючи його.
Як зазначив автор цих рядків під час виступу, у книгу увійшли вірші різних за світоглядом авторів, що відтворюють різноманітність шляхів пізнання і способів подяки Богу. Два тижні тому в обласному центрі пройшла презентація книги – збірки поезій і прози «Відлуння Майдану». Світська і духовна теми, але особливо сьогодні, вони тісно переплетені у нашому житті крізь відлуння війни. Кажуть, якщо Бог хоче покарати людину, то Він забирає в неї розум. Іншими словами, людина сама стає на той шлях покарання. У вірші, який перед цим читала авторка, були слова: «лицемір і брехун». Мені пригадалося… ні, не демон, а гасло «жити по-новому».
На жаль, українські виборці, якщо дивитися на суспільні події крізь політичну призму-складову, не можуть вже багато років поспіль знайти шлях правди, проголосувавши цьогоріч, після революції Гідності, за оманливий словесний пафос… Так, осінні парламентські вибори, не стали винятком. Доповнюючи виступ отця Василя Погорецького, доктора теологічних наук (він мав слово на початку заходу) про прихід людини до Бога, найбільшу складність цього шляху бачимо у … результатах виборів. А шлях Творця не знає обмежень і несвободи. Бо догматизм, як одягатися, з якого боку і кому стояти у храмі, яку свічку запалювати тощо – не є Божим правилом. І ніхто не може мати монополії на істину. Є своя правда у християн, у буддистів, у мусульман, в інших релігійних організаціях і течіях. Індійський філософ другої пол. ХХ ст. Сант Кірпал Сінгх сказав: «Всі релігійні відмінності є результатом особистих помилок, релігійної амбітності або духовного егоїзму». Інша релігія, навіть конфесія є однією з трьох, якщо не головною причиною воєн у світі. Тому процитую останню строфу віршу, що вміщений у даній книзі:
Я вдячний Богу, не Яхве, / не Індрі, не Аллаху і не Нут. / І хто як Небо ще назве, / а Богу – ймення світу Абсолют.
Ярослав Дзісяк, автор поезій, член НСЖУ.