Вона вродлива донька заможного поляка, колійовця Івана, а він Казік – із бідної української сім’ї; зійшлися і покохалися. Зійшлися, у якомусь несамовитому прагненні бути разом. Бути заради всього святого і заради нового життя, що вже визрівало під серцем Мательди.
Дарунок на вічну пам’ять
(реквієм-бувальщина)
Білобожниця. 1937 рік, місяць серпень.
Серпень, серпень
серце завмирає,
пам’ятаю вечір після зливи
пальці у нестримному пориві
обіймали непокірні плечі…
Так могла писати зовсім юна Мательда Кобилянська, бо писала вірші, малювала і любила…Та так палко любила, що не дай Бог іще комусь такої любови. Заправду: „Хто в любові не знається, той горя не знає”.
Вона вродлива донька заможного поляка, колійовця Івана, а він Казік – із бідної української сім’ї; зійшлися і покохалися. Зійшлися, у якомусь несамовитому прагненні бути разом. Бути заради всього святого і заради нового життя, що вже визрівало під серцем Мательди.
Просто жити в гармонії з білим світом, в білій сутності явного Бога, бо чим їхня Біла Божниця гірша від оспіваної Шекспіром Верони? Авжеж, нічим не гірша, нічим не ліпша, – така сама.
…Лише батько був проти… і край!
Смеркалося. Кобилянська Анеля (братова Мательди) в’язала збіжжя.
Нараз звіявся вітер і забрав сніп. Анеля зойкнула і мовила кам’яним голосом: «Всьо Влодку, нема Мательди! Хоть-би вона собі щось зробила…».
Поспіхом вхопила серп і полетіла до дому Кобилянських. Майже в порозі стрілася з Іваном. „Де Мательда? Де…?” „ Там, там…”, – показав рукою Іван в сторону стації і блідий, як полотно, сперся на одвірок. „Я щойно привів потяг із Станіславова, там на колесах чиїсь пальці і перстень, такий як в неї…”
Десь за кілометр від стації, на колії, якраз напроти Дзісів, неземна любов склала офіру волі, розірвавши пута тупої затятості і утвердивши тим самим нескоренність людського духу!
Згадує Марія Штепа:
Після трагічної кончини коханої, Казимир «сам не свій» ходив у фінагентах. За перших більшовиків завербувався і виїхав до Німеччини. За ним виїхав брат Мательди Богдан. Другий брат Володимир служив в СС. Сестра Ольга вийшла за Попіля. Стафанія – пішла в прийми до Косова, а Б’янка віддалася за вдівця з Білого.
Ходять слухи, що десь в родині збереглися малюнки Мательди і срібний годинник дарований Мательді татом.
Ярослав Свистун