Юрій Роговий. Співець

Серед книг нашої з Батьком домашньої бібліотеки трапляються збірники українських народних пісень, фольклору, приказок, примівок… Не так, щоб “траплялися”, а займають чи не декілька полиць. У частині із них зустрічаються (у передмовах-післямовах) посилання на Г.А Нудьгу. Хто такий – довго не знав (на свій сором), аж доки не натрапив на лист моїм Батькам від того чоловіка…

Співець

Серед книг нашої з Батьком домашньої бібліотеки трапляються збірники українських народних пісень, фольклору, приказок, примівок… Не так, щоб “траплялися”, а займають чи не декілька полиць.
У частині із них зустрічаються (у передмовах-післямовах) посилання на Г.А Нудьгу. Хто такий – довго не знав (на свій сором), аж доки не натрапив на лист моїм Батькам від того чоловіка:
” Львів, 2 серпня 1984 р.
Дорогі Феодосію Кириловичу і Євдокія Тимофіївна!
Якщо є люди, які випромінюють добро душевне і тепло сердечне, то до таких найперше зачислю Вас і дякуватиму Всевишньому, що цим він освітив мій життєвий шлях, на якому такі події – велика радість. Ваш лист для мене – справжня приємна подія. Бо хіба ж часто можна почути приємний голос ближніх від часів, що тепер уже лежать за 45-річною відстанню? Є в людській пам’яті щось непізнане, щось таке таємне, нерозгадане… і чим далі від нього відходимо, тим воно стає ближчим для нас і, навіть, святішим.
Гай, гай, Євдокіє Тимофіївно! Полтава! А яке ж було тоді Ваше прізвище? Вчилися в педінституті чи в учительському?
Давно то було! Багато хвиль переплило через мої плечі. Була й праця, були й клопоти. Чим далі йду, тим більше чогось роблю, тим більше гризе черв’як сумніві мою смертну душу: для чого і для кого все це? Адже з роками все менше й менше людей, в очах яких читаю потребу того, що є таким важливим для сьогодні і для завтра. Світ духовно бідніє.
І як добре, що життя все таки має таких людей, як Ви! Ваш лист – приніс мені приємні згадки про давноминуле, а одночасно й підтримав сьогоднішні устремління. а надісланий роман просто освіжив мої літературні настрої. Написано оригінально, проникливо. Любите і розумієте людину, її душу. Сердечно дякую. Шкода, що не можу вислати щось свого, можливо в наступному році щось вийде новеньке.
Що ж до Вересая – то він симпатична, вагома постать у нашій культурі, але мій нарис Ви перехвалили. Хоча, як на мій погляд, такий матеріал сучасним читачам дуже потрібний.
Як добре, що Ви обізвалися, сказали в Устимівці, а я почув тут добре слово приязні й поваги. тисну Ваші руки – робочі, дружні. Пишіть. Якщо будете у Львові – заходьте.
Доземний уклін Вам, добрі люди!
Вітає також дружина – Анастасія Олександрівна.
З пошаною Г.Нудьга.
Львів-44, Енгельса, 60, 5, Г.А Нудьга.”
…У часи Інтернету легко знайти інформацію: чимало її і про Григорія Антоновича Нудьгу (1913-1994) – видатного вченого, письменника, фольклориста, літературознавця, історика української літератури зі складною життєвою та творчою долею (на жаль, знову “пізно” – а минуло рівно 20 літ –  хоч нас здавна приколисує оте наше “краще пізно, ніж ніколи”; та добре й те).
І дивлюсь я тепер у книзі “На літературних шляхах” на писане автором, як на слова того, кого знали мої Батьки, а значить НАШУ людину:
“Дорогому Феодосію Кириловичу Роговому та його дружині Євдокії Тимофіївні щире новорічне вітання – автор Г.Нудьга. 16.ХII.90.”
…Тепер беру до рук книги із посиланнями на “Г.А.Нудьгу”, як книги ще одного із добре знайомих людей – СПІВЦЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.
 

19.04.2014.