У сучасному культурному і освітньо-мистецькому просторі на теренах Буковини феномен писанки досліджується, вивчається та популяризується етнографами, мистецтвознавцями, педагогами, художниками, народними майстрами залучаючи до надбання народу не тільки учнів, студентів, викладачів, поціновувачів традиційного розпису свого краю, інших регіонів, а й іноземців, з їхньою особливою ментальністю та захопливим пізнанням України, її нематеріально-культурної спадщини. Більше п’ятнадцяти років поспіль пише писанки народний майстер з Буковини, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Василь Беженар.
З наближенням Воскресіння Христового митець активно працює: пише традиційні, етномодернові, авторські писанки, мальованки, створює різні композиції, інсталяції, дає офлайн та онлайн майстер-класи. Навчає цьому мистецтву своїх донечок Єлизавету і Тетяну, викладачів, учнів, студентів різних навчальних закладів, молодь, людей поважного віку. Бере участь у міжнародних, всеукраїнських, обласних виставках та конференціях. Неодноразово Василь Беженар був головою журі конкурсів дитячих писанок. У 2017 році відбулася шоста персональна виставка «Буковинські мотиви» у Музеї писанкового розпису в Коломиї, де він презентував свої писанки за народними мотивами. Після заходу більшість робіт майстра залишилася у колекції цього музею.
Традиційні писанки майстра мають характерне поєднання барв і композицій, укладених віками у певну систему інформаційних кодів, які читаємо як знаково-символічну мову, трактуючи сакральні атрибути творами мистецтва. Відповідно до змісту такі мініатюрні твори пише на знак перемир’я, побажання здоров’я, благополуччя, мужності, краси, любові, жіночої плідності, врожайності, захисту від стихійних лих, вшануванні душ померлих родичів тощо.
Пише Василь на страусиних, гусячих, качиних, перепелиних яйцях, але найбільше – на курячих. У своїх роботах використовує такі знаки-символи, як «сонечко», «божа ручка», «ружа», «ромб», «безконечник», «великдень», «сорок вісім клинців», «хрест», «хмара», «вітряк», «церква», «дерево життя», «барвінок», «соняшник», «дубовий листок з жолудями», «калина», «вербова гілочка», «колоски», «сосонка», «вишеньки», «яблунька», «тюльпан», «огірочки», «равлик», «риба», «олень», «кінь», «баранець», «півень», «лапки», «грабельки», «вила», «коромисло», «сокирки», «кошички», «хата» та інші. У творчому доробку зберігаються дво-, три-, багатоколірні писанки написані традиційною та змішаною технікою.
Особливу увагу привертають композиції з писанок: «Писанкове дерево», «Павук», «Пасхальний вінок», «Писанкове панно», «Великоднє гніздо», «Святковий кошик», «Великодній вогонь», «Голуби», «Писанкова гірлянда», «Писанкова фіранка» тощо. Деякі з них створюють ілюзію динаміки, ритму, інші мають чітку симетрію та виражений композиційний центр. Майстер гармонійно вводить писанкові композиції в житловий і громадський інтер’єр не як декоративний елемент, а як оберіг, який має сакральне значення.
З початком вторгнення російського агресора митець почав писати патріотичні писанки в жовто-блакитних, чорно-червоних і камуфляжних кольорах. Більшість з таких робіт мають складний поділ поверхні яйця та авторську стилізацію символів. В побудові композиції використовує національну атрибутику.
Писанкарство – унікальне мистецтво витончених рук та багатої фантазії наших пращурів. З кожним роком його розвиток прогресує, традиції збагачуються, знаково-символічна мова ускладняється і набуває нового значення. Писанки стають генератором нових творчих ідей народних майстрів, художників та дизайнерів. Їхні шедеври стають зразками для наслідування молодим поколінням.
Leave a Reply