Ідеться про таке мовне явище, як «новояз». Суть його доволі чітко сформульована – чим менше слів у контексті для вибору, тим менше шансів для роздумів і міркування.

Новояз насамперед повинен забезпечити «правильний світогляд, мисленнєву діяльність» із погляду пануючої верхівки, а також унеможливити інший процес мислення й думки. Тут це відбувається за допомогою очищення лексики від багатьох небажаних слів і значень.
Зазвичай, новояз обслуговує пропаганду, рекламу, тобто переслідує звичайний піар у площині граматики й формування лексикону та перспективи в цілому.
Зменшення словника – це самоціль новоязу: оскільки менший словниковий запас, то обмежується, зрозуміло, бажання задуматися. Коли ми висловлюємо власне міркування, з нами, безумовно, можна сперечатися. А текст новоязу маніпулює через приховані в ньому оцінки. Треба розмежовувати оцінювання від власної думки. Коли ж пропагандистський контент заповнений прихованими оцінюваннями у самих словах і вони не є головним висловлюванням, то це вже маніпуляція, бо тут уже з думкою не можна сперечатися.
У СРСР новояз проявлявся і в лозунгах, і назвах п’ятирічок, в ідеологічній лексиці та складних синтаксичних конструкціях. Для партійної номенклатури навіть готувалися універсальні виступи. Чиновник, тримаючи в руках папірець, годинами міг читати з нього пустопорожні фрази і по горизонталі, і по вертикалі, і по діагоналі.
Відомий англійський письменник Джордж Орвелл навіть уклав до роману про тоталітарний режим «1984» чималий словник новоязу.
Отже, ще раз можна переконатися в тому, яку потугу має людська мова, слово, що може і лікувати, і ранити.

Зиновій Бичко, мовознавець