Наша держава – це країна великих можливостей, де кожен її громадянин може проявити себе в різних галузях і сферах життя. А про наш менталітет вже давно ходять легенди: ми вміємо викручуватися і виходити сухими з води та вцілілими з найпекучішого полум’я. Куди до нас італійцям, французам чи німцям. Цьому “таланту”, який є “національним скарбом”, можуть позаздрити японці чи американці.
Справді, талантами славиться рідна земля – це художники, поети, вчені мужі, які є елітою держави та світочами нації. Правда, останніми роками так багато розплодилося в Україні кандидатів, докторів тих чи інших наук, академіків, що ними можна греблю гатити. Чого лише вартує ім’я знаного “зека”, згодом професора з економіки із двома “фф”, потім президента Януковича, а нині втікача, який тепер на “побігеньках” в нашого “старшого брата”, російського “вінценосця-гаранта”. Нажахало Україну й ім’я пройдисвіта, вченого-петеушника, доктора Пі у галузі медицини – пана Слюсарчука. Його рука не встигла всім охочим зробити трепанацію черепа. Тепер знаний доктор лише в’язень, який спить на дерев’яних нарах і споживає просту і скромну баланду. Наше славне Тернопілля не пасе задніх. Славетне ім’я, наче та яскрава зірка на небосхилі місячного неба зійшла на початку 2014 року. Так, у першому новорічному номері районної газети “Голос народу” було поінформовано читачів, що до Чорткова надійшла радісна звістка, в якій глаголилось про те, що австралійсько-шведська наукова асоціація медієвістів та археографів вітає директора Чортківського краєзнавчого музею Яромира Чорпіту зі славним ювілеєм, 70-літтям, та присвоює йому вчену ступінь доктора філософії та історії. З тих пір пан Яромир в місцевих газетних замітках себе йменує доктором філософії і історії. За дивним збігом обставин, у мене, автора статті, почали закрадатися певні сумніви: де знаходиться Австралія? а де Швеція? Цілковито протилежні континенти. Яка спільна середньовічна історія може об’єднувати країну аборигенів Австралії, про яку європейці дізналися після її відкриття Джеймсом Куком з нащадками вікінгів, які за п’ять століть до відкриття Американського континента Христофором Колумбом дісталися цього материка? Це по-перше, а по-друге: чому асоціація виключно медієвістів і археографів. Адже медієвістика – це історична дисципліна, яка досліджує середньовічну історію. Тобто, медієвіст – це фахівець, який займається дослідженням і вивченням середньовічної історії. Археографія – історична дисципліна, яка вивчає архівні документи. З цього випливає, що архівні документи і фоліанти вивчаються лише медієвістами. Інші, стосовно стародавньої, нової і новітньої історіїі не вивчаються взагалі. А як може якась асоціація (по суті це товариство), давати наукові ступені? Якийсь дивний каламбур, невідповідність взаємозв’язку науковців діаметрально протилежних континетів. Та мало що може прийти в голову заокеанським і далекосуходольним вченим мужам донедавна загниваючого, а тепер процвітаючого капіталізму. От, виходить, зібралися за “бугром” славні вчені мужі, привітали дорогого Яромира та присвоїли звання доктора філософії і історії. І цим пишається Яромир, як колись генсек Леонід Брежнєв орденами, тішиться, мов та мала дитина цяцькою.
Але час невблаганний, як невпинне наше бурхливе життя. Не забуваймо, що ми є матерія у космічному просторі і хаосі. Вона рідко перебуває в аморфному стані, завжди в дифузії та русі. Так, сіра драглиста маса, яка знахотися у нашій голові не застоюється, а приймає неодинарні рішення. Тепер її вихідний продукт – інтелект, навіть, придумав інтернет, таку собі інформаційну павутину, яка оповила усю земську кулю. Вже звичайний волоцюга, перебуваючи десь у суворих антарктичних широтах, джунглях та хащах Амазонки або безмежних водах океану чи моря може дізнатися про все, що діється і твориться в нашому бурхливому світі. Тому ми так просто, легко і оригінально відкрили комп’ютер, рідною українською мовою у системі Google, набрали найзаповітніші слова: «австралійсько-шведська наукова асоціація медієвістів та археографів». Але клятий ком’ютер видав лише два віконечка з посиланням на газету «Голос народу». Парадокс якийсь: за результатами даного пошуку нічого не виявлено. Справді, чудесні відкриття викидає нам дивні парадокси. Випадок зі знаним Яромиром Чорпітою належить також до такої ж обойми. До якої організації причетний наш славний земляк, що за наукова асоціація, про яку неможливо отримати жодної інформації? Ймовірно, ця академічна асоціація є закрита, утаємничена установа на кшталт масонських лож, до якої вхід та доступ науковцям заборонений. Але де можна ознайомитися із глибоко аналітичними науковими статтями знаного Яромира із середньовічної історії, в яких використовував він архівні джерела, яких ми не читали? Мабуть, в утаємничену установу вхід мають лише люди вибрані, а статті не для широкого кола науковців, це, так міркуємо собі, пов’язане з режимом секретності такої поважної наукової установи. Наголошую, що всі кандидати, доктора, академіки зареєстровані в Академії наук України. Це стосується наших громадян, які працюють у рідній країні, але отримали наукову ступінь за кордоном. В такому випадку, вони обов’язково проходять перереєстрацію та переатестацю у нашій країні. Про всіх осіб, що отримали наукові ступені можна довідатися на сайті Академії наук. Там вказується тема дисертації, анотація, науковий керівник та офіційні опоненти, перелік наукових робіт. Але жодного посилання на прізвище Яромира Чорпіти там немає. Але як ця завада може стояти на перепоні ясного творчого шляху доктора Чорпіти, він же обраний з-поміж обраних й обраним вирішувати, кого приймати до своїх лав, який титул давати. Ось така комедія місцевого розливу. Ми сміємося з того, що десь у великих містах появляються «проффесори» без відповідної освіти і причетності до будь-якої науки, а своїх “дохторів” не бачимо, мов нам засліпило…
Володимир Добрянський,
археолог.
Я Вас не питала, хто то, а питала, до чого тут Кліо, коли йдеться просто про звичайну заздрість, “жабу”. Кліо таких “жаб” набачилась, а також – проблем, які від них ішли у всі часи. Ото, звичайно, цінна дослідницька діяльність – рити під ближнім. В Чорткові більше немає під ким рити?
Мабуть, мене “жаба” повністю задусить за заздрість до “доxтора” Чорпіти. Особливо за фаетони, які він встиг розкидати по Молочному шляху, від яких Кліо регоче від сміху. Адже “доxтор” Яромир є сучасний Езоп в галузі краєзнавства, що встиг сотворити історичну пародію цієї дисципліни зі своєрідною, новою чорпітоезоповською мовою поданням фактичного матеріалу. Мабуть, біля нього потрібно поставити Цербера, щоб стеріг та оберігав від стороннього злого ока. Він, наче Боян, кельтський бард або Орфей, від співу якого пролив сльозу грізний та похмурий Аїд. Мене справді, істинно глаголю: заставила “жаба” пустити сльозу від написаних Чорпітівських парадигм та ідіомів у стилі історичних пародійних коміксів. Так-так, вже скоро від заздрості буде опублікована наступна “бомба”. Вона буде у вигляді статті (жаба спокою мені не дає, дусить, розриває клятого мене). Від розриву тієї смертоносної жалючої бомби спалахне істеричний плач та несамовитий сміх – звісно, за Яромировочорпіротовське джерелознавство, медієвістику, палеографію, археографію, історіографію та лінгвістику із топонімікою. Тоді від реготу кури та вся суща земна ходяча живучість реготати буде. Будьте впевнені, гарно писати вмію. Дуже хочете ви, “компетентна”, “всезнаюча” та водночас “загадкова” і невідома “Тетяно” (що приховує своє, сподіваюся миле личико та чарівне ім’я), мов грізною та палаючою стрілою, яка була у Зевса, Тора, Одіна, Перуна мене наскрізь проколоти, навівши свої дуже “компетентні” аргументи та закиди у мою адресу? Будь-ласка, лише попереджую: мені дуже просто та легко задіяти свій золотий ресурс – серед науковців маю величезну чисельність друзів (вони, як і я, також є заздрісники). В результаті добре спланованої, грунтовно обдуманої тактико-стратегічної операції, для новоспеченого Езопо-Яромирика (обраного з-поміж обраних), буде підставлена не так-сяк проста, але величезна як дуб, могутня мов скеля, страшна (мов Горгони голова) та грізна, наче ядерна (по рахунку друга бомба), яка в пух та прах остаточно рознесе пародійне творіння “дохтора філософо-історика” пана Яромира.
Щиросердешно кланяюся; якого місяця і числа писано – не відаю, бо жаба-заздрість голову втуманила, лише трішечки відаю, “що сіє пісаніє пісане” заздрісником
ВОЛОДИМИРОМ ДОБРЯНСЬКИМ.
багато слів – а сенсу мало. Я ніде не писала, що я всезнаюча і компетентна. Я просто знайома Чорпіти, і знаю його з кращої сторони, а також ціную його працю для міста. Як Ви справедливо помітили, я не фахівець в краєзнавстві. Але я фахівець в своїй спеціальності. А вона в мене – психолог. Тому вже як фахівець – раджу Вам консультацію у хорошого психотерапевта, якому довіряєте більше, ніж мені. Якщо я помиляюсь в своїх припущеннях щодо вашої психіки – буду тільки рада.
В пісаннії загадкової *Тетяни* не відчутен текст, який міг написати професійний психолог. Психолог фахова подасть психологічний портрет особи, добре знає типи людей і їх відповідність характеру до дій, на що здатен індивид. З вас, *Тетяно*, такий психолог, як я хімік, що займається коллоїдною хімією. Таке пісаніє може сформувати особа за фахом, наприклад, музикант. Чи не так? Аналогічний текст знайомої особи.
На останок можу зазначити: життя постійно доводить факт, що той, хто є психологом в чужому житті, як правило у своєму, псих.
тоді вже краще зразу до психіатра…
Лише під знакм питанням – кому? Вже скро пані *Тетяна*- Ольго зі своїм рідним Яромиром вам не верховодити, місія фальшування та аферизму дісталася критичної точки. Просто потрібно усвідомити, що той, хто риє яму – до неї впаде. До вас не приходить усвідомлення того, що незамінимих нема. Завжди потрібно мати честь з гідністю прийти та честю піти. Тепер *кане в лету* творіння доктора Яромира та його чудернацьке творіння.
Ще мало вам війни і повальної кризи… Ще шукаєте, за що б погризтись… Вважаю, що Чортпіта собі навіть на такий титул заслужив. Знаю його особисто, і, як бачу, нікому більше так не цікавий Чортків і околиці, як Чорпіті. Будьмо йому вдячні за це і не втягуймо його на старості літ в такі сварки-вияснялки…
По-перше: коли гримлять канонади гармат – музи не мовчать. Не мовчить муза Кліо. По-друге: титули дають титуловані монархи за особливі заслуги (граф, барон, князь і т.п). По-третє: наукових титулів немає, є звання (кандидат, доктор….) які потрібно захищати. Тобто, писати дисертацію. мати наукового керівника та наукові публікації. По-четверте: хіба єдиний Я.Чорпіта досліджує свій край? Для того, щоб робити відкриття, потрібно їздити, шукати, ритися, добиватися та знаходити істину. Простіше простого сидіди в кріслі, перелистувати шпальти газет та сторінки книг і дослівно списувати, як робить “доктор” Чорпіта. Зауважую, що чужі роботи він підписує власним ім’ям. Його списування аналогічне тому, як поганий учень “перекатує” твір з чужого зошита і, робить помилки. Але знаний “доктор” допустив такі помилки і погрішності, що показав себе шарлатаном та некомпетентною особою. Його історичні парадигми будуть розкриті в наступних публікаціях……… Читайте. З радітю поділюся перед читачем.
до чого тут муза Кліо?
Як до чого? Муза Кліо в античні міфології є однією з девяти Муз, що була покровителькою історії. Знайте елементарні речі, а тоді ви, як я бачу, що є дуже “компетентна”особа можете ставити розумні і відповідні питання. Муза Кліо в переносному значенні символізує історичну дисципліну і науку. Про це, навіть горобці під стріхою можуть зацвірінькати, а ви задаєте таке безглузде запитання. Ось і вся біда від таких знатоків як ви, Чорпіт і йому подібних……………………………