5 вересня минуло рік, як пішов у вічність Василь Корчемний – великий патріот рідного краю та природолюб, вчений дендролог та садівник, поет, художник та письменник, краєзнавець, бджоляр… Загалом – винятково світла людина та невтомний працелюб, відомий багатьом землякам, як творець зеленого музею просто неба – державного дендрологічного парку в Хоросткові.
Увесь його життєвий шлях був зразком служіння людям, любові до рідного краю, пошуку гармонії з Природою….
Василь Григорович Корчемний народився 14 листопада 1931 року на Поділлі, у селі Киселях Старокостянівського району. Освіту здобував у важні повоєнні роки у Кам’янець-Подільському училищі садівництва, Житомирському сільськогосподарському технікумі, на садівничому факультеті Уманського сільськогосподарського інституту. У 1954 році прийшов працювати до міста Хоросткова – науковим співробітником Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Української Академії аграрних наук.
Тут зародилася мрія та велика справа його життя – створення у Хоросткові унікального парку, пам’ятки садово-паркового мистецтва. У 1972 року його зусиллями дендропарк було закладено на площі 18 гектарів. У 1983 рокі році Рада міністрів України надала йому високий заповідний статус — державний дендрологічний парк.
Тут зібрано сотні видів рослин з різних країн та континентів світу. Щоб збагатити дендропарк винятково цікавою і екзотичною флорою, Василь Корчемний збирав посадковий матеріал, саджанці та насіння майже з п’ятдесяти ботанічних садів багатьох країн. Хоростківський дендропарк у роки активної діяльності Василя Корчемного в якості його директора завжди був найкращою візитівкою Тернопільщини. Обласна влада, демонструючи свої господарські успіхи, щороку спрямовувала сюди численні делегації гостей з цілої країни та із закордону.
А ще Василь Корчемний створив Хоростківський музей природи, експонати якого розміщені в окремому будинку. Мав він визнання, як краєзнавець, поет, художник та письменник, автор багатьох публікацій. Держава відзначила Василя Григоровича численними нагородами – Заслужений працівник сільського господарства України, член-кореспондент Української Академії екологічний наук, відмінник охорони природи України, почесний член Українського товариства охорони природи, член Всеукраїнського товариства краєзнавців, член Спілки журналістів України…
Але безумовно, головним своїм творінням Василь Корчемний вважав Парк у Хоросткові. Тішився, що цей рукотворний пам’ятник залишиться по ньому, переживе віки. Зітхав із жалем, коли бачив, що в останні роки його життя бракувало сил, робочих рук та коштів для підтримання дендропарку у належному стані… Нині Хоростківський дендропарк, на жаль, переживає не кращі свої часи. Далися взнаки брак догляду, зміна клімату – багато дерев пошкоджено, всихає. Парк потребує негайних дій його власників, обласної влади – аби не допустити повної втрати цього унікального заповідного об’єкту, не змарнувати багаторічну працю великого природолюба.
Я пам’ятник зелений спорудив
З дерев, кущів, розмаяного квіття,
Стоятиме віки, шумітимуть завжди
Зелені крони й віття.
То ж недарма прожив я на Землі,
Бо віддавав сповна їй сили,
Своє тепло, наснагу всю,
Любов незгасну – до краплини.
І вас я прошу, друзі милі,
Творіть лише добро у світі,
Бо знайте: перед Богом і людьми
Завжди й у всьому ми в одвіті.
Не раз бували в гостях у пана Василя Григоровича з групами молодих людей. Пригадую, як в останній нашій з ним розмові він радів з того, що нарешті суспільна увага повернулася до збереження історико-культурної спадщини рідного Поділля: замків, храмів, палаців, різного роду історичних будівель… Натомість, на його переконання, все ще мало робиться для збереження природної спадщини краю. Адже й тут ми відповідальні за збереження безцінного скарбу! На Поділлі, наголошував Корчемний – десятки історичних парків з цінними колекціями дерев-довгожителів, дерев-екзотів. На жаль, з року в рік занепадають парки у Скалі-Подільській та Більчу-Золотому на Борщівщині. Потребують активного догляду історичні парки у Раях на Бережанщині, у Коропці, Заліщиках, Микулинцях, дендропарк у Гермаківці… За умови ретельного збереження ці пам’ятки садово-паркового мистецтва можуть стати окрасою Поділля, джерелом життєвої радості та наснаги для його мешканців, будуть сприяти розвиткові у нашому краї туризму та рекреації…
Ой, Поділлячко,
моє зіллячко.
Тобою милуюсь,
тобою любуюсь.
Як же тебе не любити,
як же тебе не пестити!
Рідне моє, вічне моє!
Мій чарівний гаю,
мій зелен-розмаю,
за тебе, мій краю,
я серцем вмліваю.
Життєвим кредо Василя Корчемного, його заповітом усім нам було – жити в злагоді й любові, знаходячи себе в улюбленій праці на благо рідного краю.
Любіть свій край, як диво Бога,
Як матір, дорогу дитину.
Любіть його у добрий час,
любіть і у лиху годину.
Любіть свій край і будьте вірні,
Бо в нім знайдете щастя-рай.
Бо він любові тої гідний,
Прекрасний, наче зелен-май.
Любіть і слово це рідненьке.
Якому нас навчила ненька,
Воно таке звучне, прекрасне,
Любіть його – в нім наше щастя.
Тож вклонімося нині великому патріоту та природолюбу Василеві Корчемному. Прочитаймо його добре, щире і мудре слово. Згадаймо його у своїй молитві. Вшануймо його світлу пам’ять.
Поза сумнівом, найкращим виявом вшанування його багаторічного служіння людям буде продовження справи його життя.
Олександр Степаненко, ЕГО Зелений Світ