До християнських чеснот належить віра. Коли в людини є велика і тверда віра, то все, що просить у Господа, людина, безсумнівно, отримує. Як цього заслужив сотник у Капернаумі, а теж як це сталося з Петровою тещею (Матвія 8: 5-15).
Коли Петро зауважує, що прокляте Ісусом фігове дерево всохло, то отримує відповідь: «Майте віру Божу» (Марка 11, 22). Далі щодо віри Христос говорить своїм учням про гору, якій із вірою наказати, щоб вона порушилася й кинулася до моря, то так і станеться: «Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам» (Марка 11, 24).
Тому у Святому Писанні так багато місця відведено чесноті й закону віри, який не залежить від закону діл: «Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону» (Римлян 3, 28).
Наш фольклор багатий на приказки про віру, про її нездоланну силу та особливості. Для прикладу наведемо низку приповідок: віра гори повертає; Вір своїм очам, а не своїм річам; В неї віри, як на бистрій воді піни; В нього віра, як циганська міра; Кому не віриться, нехай подивиться; Хто не вірить, хай собі перемірить; Хто нікому не вірить, сам віри не має; Яка віра, така й офіра.
Отже, тверда, щира і велика віра, а ще до того віра в Бога, направду коїть дива та чуда. Коли крокуємо з вірою, то маємо доброго попутника в житті.
Зиновій Бичко,
член Національної спілки журналістів України