З року в рік, вже аж набридло, доводиться 9 травня спостерігати за конфліктом осіб, які представляють національно-патріотичні сили і комуністів. Коли останні готові навіть танцювати на кістках своїх убієнних у Другу світову війну співвітчизників, тримаючи в одній руці червоне знамено і фронтові сто грамів, то патріоти-незалежники моляться за душі тих краян, котрі віддали свої життя у боротьбі проти червоного терору і коричневої чуми. Цього року вже навіть суди у Тернополі, Львові та Івано-Франківську дозволили комуністичним пройдисвітам використовувати символіку колишньої совєтської імперії.
У Чорткові, слава Богові, таких конфліктів немає. Якби, наприклад, комусь з чортківчан стрельнуло в дурну голову вийти на мітинг (у будь-якому районі міста) із червоним стягом, то йому б, навіть не сумніваюсь, засунули те полотнище в одне місце. Але то в нас, у Чорткові, живуть люди, які готові за свою суверенну державу і національну символіку платити власною кров’ю. Така смілива заохота чортківчан має дійти до кожного населеного пункту України.
Володимир Погорецький.