Василь Михайлович ВИСЛОЦЬКИЙ народився 26 липня 1967 року в с. Ягільниця Чортківського району. Закінчив Львівську ветеринарну академію імені Гжицького. Працював ветеринарним лікарем у місцевих господарствах. Згодом почав займатися бізнесом – переробкою пшениці на борошно. Сьогодні очолює приватне сільськогосподарське підприємство «Ягільниця-В». Депутат районної ради, голова постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку.
– Ви йдете на вибори з «Блоком Петра Порошенка «Солідарність». Чому обрали саме цю команду?
– Мені імпонує наш Президент як політик і як бізнесмен. Я член партії Петра Порошенка «Солідарність». Під час виборів у Верховну Раду ми підтримували кандидата від цієї політичної сили Олега Барну і не шкодуємо про свій вибір. Він робить багато добрих справ у парламенті. Практично щотижня зустрічається з місцевими жителями, допомагає вирішувати їхні проблеми. БПП — це команда, яка готова взяти на себе відповідальність за боротьбу з корупцією, залучення інвестицій, розвиток країни.
– Як, на вашу думку, можна допомогти українському селу?
– Хотілося б, щоб цінова політика на сільськогосподарську продукцію була врегульована і продумана. Держава не контролює цей ринок, а страждають від цього насамперед селяни. Особливо, коли курс долара та ціни на паливо-мастильні матеріали змінюються ледь не щодня, а ще під час посівної або жнив. Було б добре, якби існували довгострокові кредити під малі відсотки, адже це дасть можливість сільськогосподарським підприємствам розвиватися.
– У чому секрет успіху вашого підприємства?
– Ми не лише вирощуємо зернові культури, а й переробляємо отриманий врожай. У підприємстві працює три млини. Борошно постачаємо на пекарні Тернопілля і сусідніх областей. Також виготовляємо макарони, а вже незабаром запустимо лінію з виробництва круп.
Сьогодні один з найоптимальніших шляхів розвитку сільськогосподарських підприємств — це створення умов для довготривалого зберігання та переробки сировини. Це набагато рентабельніше і дозволяє конкурувати з іншими підприємствами. Особливо з холдингами, які часто збирають урожай та заробляють на цьому гроші, але не дбають про розвиток села.
– Отож, виникає питання, наскільки важливий розвиток соціально відповідального підприємництва?
– Я вважаю, що у селі має бути господар і він повинен дбати не лише про свій заробіток, а й про тих людей, на землях яких він працює. На Чортківщині аграрії займають дуже активну позицію, допомагають вирішувати різноманітні проблеми у соціальній сфері. Коли в Україні розпочалася неоголошена війна, ми створили раду аграрних підприємств району. Тоді разом почали допомагати мобілізованим хлопцям і їх родинам — фінансово та продуктами. Якщо пайовик йде в АТО, то ми одягаємо його, купуємо амуніцію і даємо 3 тисячі гривень. Родині одного із загиблих ми додали коштів на купівлю квартири і зробили у ній ремонт. Зараз взяли на себе витрати на купівлю пам’ятника загиблому Герою Роману Ільяшенку. Так повинно бути, адже наші бійці забезпечують нам мирне життя тут.