Після тривалих спостережень усвідомив: чомусь Ти, мамина мово, не надаєшся усілякій недокультурній і недоосвіченій нечисті. Чомусь Ти, древня і прародинна, не до шмиги тим, кому не по дорозі із законом. Нехтують Тобою відомої поведінки жіночки й дівчата, соромляться Тебе зі спортовців чи не ті, у кого надмір м’язової тканини і брак сіренької, мозкової…
До мови маминої
Мово українська! Джерельно-давня, багата, ніжна, мов скрипка, рокітлива, як громи весняні, щира і цнотливо-чиста, немов дівчатко у віночку. Тішуся, що маю Тебе і кожної днини знаходжу щось нове й безцінне у Тобі. Невичерпна, незнищенна, вічна…
То кому ж Ти не підходиш, не надаєшся і не даєшся із народжених в Україні? Хто соромиться Тебе, нехтує і навіть гидує Тобою?
Після тривалих спостережень усвідомив: чомусь Ти, мамина мово, не надаєшся усілякій недокультурній і недоосвіченій нечисті. Чомусь Ти, древня і прародинна, не до шмиги тим, кому не по дорозі із законом. Нехтують Тобою відомої поведінки жіночки й дівчата, соромляться Тебе зі спортовців чи не ті, у кого надмір м’язової тканини і брак сіренької, мозкової… Шпичкою у язиках Ти, кришталева і дзвінка, співуча і гармонійна усіляким зрадникам, збоченцям, перекинчикам, безбатченкам, манкуртам, міщухам, які від села вже відбилися, а до міста ще не дісталися. Чужа Ти «елітним» пенсіонерам із числа тих, хто мордував, розстрілював, вивозив і конвоював… Чужа Ти «п’ятій колоні» і здичавілим шовіністам.
Тож від усього серця дякую Тобі, мамина мово, за те, що тут, на моїй землі і під моїм небом, безпомильно і чесно вказуєш своїм перстом на тих, із ким і не варто вступати в розмову. Дякую за те, що вчиш розрізняти людей справжніх, чистих і не лукавих, і з якими я на цій землі і під оцим небом завжди щасливий привітатися і щиро по-дружньому й породинному побесідувати.
Дякую Тобі за те, мово мамина!