Найстаріший в Україні ботанічний сад – Кременецький. Його площа становить 200 гектарів. Із 2001 року підпорядковується Міністерству екології та природних ресурсів. За період із часу відновлення статусу ботанічного саду (1990 р.) у Кременці було чимало зроблено практично з нуля. Адже на його території після переведення до Києва (з 1834 року) залишилися в основному дерева англійського саду.
Як пише професор Мельник В. І., «1928 р. польські ботаніки К. Стецькі та К. Залеські відвідали територію колишнього Кременецького ботанічного саду і не знайшли там нічого, крім дерев у парковій частині, заростей Parietaria officinalis L. та Geranium sibiricum L. попід залишками мурів». Отож довелося і колекційний фонд по-новому накопичувати, і хащі окультурювати. Так, скажімо, де зараз альпійська гірка, були зарослі. Де сад магнолій – узагалі міське сміттєзвалище. Тож ще й відвоювати територію в міста постало за необхідність.
Упродовж років у Кременецькому ботанічному саду створено чимало експозицій та колекційно-експозиційних ділянок. Серед найновіших – «Сад Бессерівських рослин», «Сухе озеро», «Рокарій». Великий попит може мати, наприклад, «Сад ароматів», реалізацію задуму над яким доручено працівникам лабораторії ландшафтного дизайну та озеленення. Цінні колекції лікарських, пряно-смакових рослин, червонокнижних, формовий сад. Тут зростає світова і вітчизняна дендрофлора.
У Кременецькому ботсаду проходять навчальну практику студенти-біологи Києво-Могилянської академії, майбутні біологи і медики з Рівного, Луцька, Тернополя та ін. Отож він, як і понад двісті років тому, є навчальною базою для профільних установ Волино-Поділля.
Надзвичайно багатий потенціал території для освоєння в галузі зеленого туризму. Цікаві еколого-пізнавальні маршрути. І не лише учням, студентам, а й фахівцям відповідного профілю: ботанікам, зоологам, екологам, археологам, флористам, історикам.
Збільшити потік відвідувачів, навіть залучити іноземних туристів, може новий маршрут «Стежками Юліуша Словацького». Адже Кременецький ботанічний сад став джерелом творчості для нього як одного з найвидатніших поетів Польщі епохи романтизму. Саме сюди Словацький не раз повертався у спогадах. Тут стояв будинок його бабусі та дідуся: Янушевських. До них Юлько прибігав малим повз квітучий розаріум, повз невеличкі дерева, які збереглися донині. Навіть перебуваючи у Швейцарії, милуючись її розкішною природою, Словацький малює краєвиди, де не обійшлося без Кременецького ботанічного саду: «Вид Кременця із лавки під тополею в ботанічному саду: єзуїтський костел… Замкова гора і місяць, що сходить із-за мурів старого замку».
У літературній спадщині Юліуша Словацького є чимало згадок про рослини, поширені на Кременеччині. Більшість із них, вочевидь, поет бачив у Кременецькому ботсаду.
Нині тут відбуваються пленери за участю юних художників із різних куточків України. І їхній художній погляд вловлює те, що й понад два століття тому впадало в око Словацькому.
У третьому тисячолітті, як і на вершині свого розвитку, Кременецький ботанічний сад слугує і науковою базою, і невичерпним джерелом для творчості. А ще тут можна доторкнутися до чи не трьохсотлітньої історії, насолодитися неперевершеними краєвидами, які здавна заворожували і митців, і далеких від мистецтва людей, відчути шепіт предків під кронами вікових дерев і знайти себе.
Принаймні я в Кременецькому ботанічному саду себе таки знайшла.
Юлія Бондючна.